ВМД (AMD)

ВМД


Вікова макулярна дегенерація, або ВМД, є на першому місці серед очних захворювань, які призводять до погіршення центрального зору в людей старшого віку у розвинутих країнах світу. При цьому захворюванні пошкоджується макула, невелика ділянка центральної частини сітківки діаметром від одного до двох міліметрів. Цю ділянку харчують переважно судини хоріоідеї, які розташовані позаду пігментного шару сітківки. В макулі сконцентрована найбільша кількість зорових клітин, що забезпечує функціонування чіткого центрального зору, необхідного для читання, писання та керування автомобілем. Решта частина сітківки відповідає за сприйняття периферичного поля зору.


Внаслідок процесів старіння, і часом внаслідок факторів ризику (а саме: гіпертонічна хвороба, атеросклероз, спадковість, підвищена експозиція до сонця) поживні елементи з кров’ю не можуть вільно потрапляти до сітківки. Це створює умови для пошкодження окремих її шарів.

Існує три можливих шляхи розвитку захворювання:

Першим є формування друз – депозитів в шарах сітківки, які сприймаються як невеликі дефекти центрального зору: пацієнти можуть відчувати труднощі у розпізнаванні окремих букв в середині одного слова, чи навіть  – окремих слів в одному реченні.

Більш розвинута стадія захворювання проявляється у вигляді атрофії сітківки, вона відома під назвою Суха форма ВМД. У цій стадії зорові клітини в ділянці макули поступово гинуть, заміщаючись атрофічним рубцем. Центральний зір підлягає незворотнім дегенеративним змінам.

Найбільш розвинута стадія проявляється ексудацією і називається Волога форма ВМД. У цій стадії для покращення кровопостачання сітківка починає виробляти фактор росту ендотелію судин, який сприяє росту нових судин в судинній оболонці ока – хоріоідеї. Основною проблемою є те, що новоутворені судини руйнують бар’єр пігментного епітелію сітківки та, маючи підвищену проникність своїх стінок, інфільтрують елементами плазми та відшаровують центральну сітківку. У пацієнтів виникає спотворення зображення, викривлення вертикальних та горизонтальних ліній, зниження кольорочутливості та зниження гостроти зору. Присутнє відчуття, що окуляри більше не допомагають. Згодом з новоутворених судин можуть виникати крововиливи. Як наслідок цього клітини сітківки будуть пошкоджуватися та в зоні центрального зору будуть формуватися темні плями. У цій стадії пацієнти орієнтуються у навколишньому світі, проте тратять здатність читати, писати, керувати автомобілем та розпізнавати лиця.

Лікування

Оскільки вікова макулярна дегенерація відноситься до вікових захворювань, зрозуміло що існує невеликий шанс на повне виліковування.
З метою призупинити невпинну втрату центрального зору, за останні двадцять років були запропоновані різноманітні лікувальні методики, які до певної міри є ефективними. Ці методики в основному стосуються ексудативної форми захворювання.
1. Найперше – лазерна фотокоагуляція. Лазерний промінь насичений енергією, яка продукує тепло, що в свою чергу руйнує новоутворені судини. Недоліком є те, що при дії лазера одночасно руйнуються і прилеглі відносно здорові клітини сітківки. Тому лазерна фотокоагуляція показана в окремих випадках, коли ризик такого руйнування є мінімальний.

2. Хірургічний підхід був запропонований у другу чергу. Інтраопераційне видалення новоутворених судин без пошкодження прилеглих тканин є можливим. Однак дана хірургічна маніпуляція є досить делікатною, і звичайно при ній присутній ризик інтра- та післяопераційних ускладнень. Тому покази до хірургічного втручання також є обмеженими.

3. Наступний метод, який також був застосований -  фотодинамічна терапія (ФДТ). При цьому методі у ліктеві вену вводиться фоточутлива речовина, і через 15 хвилин, коли вона досягає та заповнює новоутворені судини, проводиться аплікація специфічного лазерного променя низької енергії. Наслідком цього є селективна коагуляція нових судин. Це до певної міри болюча процедура і переважно необхідно провести декілька таких маніпуляцій. Протягом сорока восьми годин після такого лікування пацієнти повинні уникати сонячного світла та ламп денного освітлення.

4. Одним з останніх методів, що застосовується для лікування ВМД, є внутрішньоочне введення препаратів, які блокують фактор росту ендотелію судин. Анти-ФРЕС селективно діють на згаданий фактор та призводять до загибелі новоутворених судин. Оскільки препарати не руйнують зорових клітин, їхнє застосування може покращити зір. Проте їхня ефективність є тимчасовою. Тому протягом лікування необхідна певна кількість ін’єкцій. Кратність введення залежить від типу препарату, який вводиться, та від індивідуальної чутливості пацієнтів. Обов’язковими є регулярні огляди з проведенням оптико-когерентної томографії та ангіографії сітківки з метою виявлення рецидиву захворювання. Повторна ін’єкція, якщо вона показана, повинна бути проведена якнайшвидше.

За тиждень перед ін’єкцією не рекомендовано одягати контактні лінзи. В день перед введенням препарату бажано не застосовувати косметичних засобів та помити обличчя з дезінфікуючим милом.

Після ін’єкції завжди призначається закапування крапель. Рекомендується не контактувати з інфікованими людьми та не застудитися. У випадку почервоніння ока, появи болючості, помутніння зору чи раптового зниження зору, пацієнтам рекомендовано негайно звернутися до свого лікаря.

Comments are closed.